Регулювання орендної плати як захід захисту орендарів у Другій Речі Посполитій (1918-1939 рр.) – аналіз законодавства
Анотація
Під час і після Першої світової війни Європа боролася з нагальною проблемою переобтяження бюджетів орендарів витратами на оренду житла. Причини такого стану речей слід шукати у воєнних руйнуваннях, які торкнулися і житлових будинків, а також у бажанні власників незруйнованих квартир отримати більший прибуток за рахунок підвищення орендної плати. У публікації представлено найважливіші особливості польського законодавства, яке регулювало орендну плату після 1918 року. Встановлення орендної плати на рівні червня 1914 року було надто великим обмеженням свободи власників будинків з метою зробити житло більш доступним для менш забезпечених верств населення. Представляючи результати впроваджених рішень, особливу увагу було приділено іншим проблемам, що стояли перед тогочасною Польщею – перенаселеності житла та його низькому рівню. Це пов’язано з тим, що проблема нестачі житла була викликом, з яким стикалися різні уряди країни від самого початку існування відродженої Республіки Польща. Публікація складається з трьох частин: презентація ситуації на ринку житла в перші роки Другої Речі Посполитої, обговорення законодавства, спрямованого на захист орендарів, та аналіз його наслідків. Виявляється, що надмірний захист орендарів від наслідків збільшення попиту на житло загострив проблему у вигляді зменшення обсягів будівництва, реконструкції та збільшення пропозиції житла. Таким чином, захист орендарів не досягнув очікуваного результату і навіть погіршив становище найбідніших орендарів. Польське законодавство порівнювалося з аналогічними законами в інших країнах – насамперед, в Республіці Австрія.
Ключові слова:
права орендарів, регулювання орендної плати, Друга Річ Посполита (1918–1939), житло, оренда житлаПосилання
Drozdowska A., Kobiety w czasie pierwszej wojny światowej, Białystok 2018. Eurostat, Overcrowding Rate by Age, Sex and Poverty Status ‒ Total Population ‒ EU-SILC Survey, https://ec.europa.eu/eurostat/databrowser/view/ilc_lvho05a/default/table?lang=en [dostęp: 16.09.2024 r.].
Gajewski M., Zabudowa miasta i urządzenia komunalne, w: Wielkomiejski rozwój Warszawy do 1918 r., red. I. Pietrzak-Pawłowska, Warszawa 1973.
Główny Urząd Statystyczny, Mały Rocznik Statystyczny 1939, Warszawa 1939.
Janicki K., Kuzak R., Kaliński D., Zaprutko-Janicka A., Przedwojenna Polska w liczbach, Warszawa 2020.
Kałkowski L., Stanisławska W., Z historii polskiego rynku nieruchomości, w: Polski rynek nieruchomości – bilans otwarcia po wejściu Polski do Unii Europejskiej, red. L. Kałkowski, Kraków 2007.
Kasprzycki R., Dezercje i unikanie służby w Wojsku Polskim w latach 1918–1939, Dzieje Najnowsze 2016, t. 48, nr 3. (Crossref)
Kaźmierczyk A., Idea i kształt zinstytucjonalizowania ochrony lokatorów w systemie prawa polskiego (1918–1939), Studia z Dziejów Państwa i Prawa Polskiego 2022, nr 25.
Klarner C., Polityka mieszkaniowa w Polsce i zagranicą, Warszawa 1930.
Klub Jagielloński, Lokalna alternatywa. Jak wybudować w Polsce brakujące mieszkania?, 2022, https://klubjagiellonski.pl/publikacje/lokalna-alternatywa-jak-wybudowac-w-polsce-brakujace-mieszkania/ [dostęp: 16.09.2024 r.].
Krzeczkowski K., Kwestia mieszkaniowa w miastach polskich, Warszawa 1939.
Petz B., Próby rozwiązywania kwestii mieszkaniowej w dwudziestoleciu międzywojennym – podstawowe kierunki działań, Warszawa 1994.
Remontujemy stare domy. Dekret o Funduszu Gospodarki Mieszkaniowej, Naprzód. Organ Polskiej Partii Socjalistycznej nr 214 z 5 sierpnia 1948 r.
Windakiewicz J., Z powodu zamierzonej zmiany przepisów o ochronie lokatorów, Głos Narodu nr 185/1922 z 18 sierpnia 1922 r.
Woźny P., Międzywojenne i transformacyjne doświadczenia wspierania budownictwa na wynajem w Polsce – poszukiwanie modelu partnerstwa publiczno-prywatnego, Problemy Rozwoju Miast 2009, nr 4.
Zweig S., Świat wczorajszy, Warszawa 2015.
Uniwersytet Warszawski https://orcid.org/0009-0006-0509-3375
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автор заявляє, що твір є оригінальним твором і не порушує жодних особистих або майнових прав третіх осіб, a також, що його авторські права на твір не обмежені в межах договору, підписаного з Видавцем.
Автор публікації безоплатно передає Видавцю майнові авторські майнові права на твір (статтю), поданий до публікації, без обмежень що до часу та території в таких сферах використання:
а) виготовлення, запис і збільшення за допомогою певної техніки копій, включаючи техніку друку, магнітний запис та цифрову техніку;
b) введення на ринок, позичання або надання в оренду оригіналу чи копій Твору та розповсюдження у формі відкритого доступу відповідно до змісту ліцензії Creative Commons Визнання Авторства 4.0 Міжнародна (також відомої як CC BY), доступної за адресою:
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/legalcode.pl;
c) включення Твору до складу колективного твору;
d) оприлюднення на веб-сайті журналу, публічне виконання, виставка, демонстрація, відтворення, трансляція та ретрансляція, а також надання Твору доступним для громадськості таким чином, щоб кожен міг мати доступ до них у місці та в час, вибраний ними;
e) завантаження Твору в електронній формі на електронні платформи або інше завантаження Твору в електронній формі в Інтернет чи іншу мережу.
Авторські майнові права на твір передаються безоплатно при підписанні договору.
