Питання спільних заповітів у римському праві
Анотація
У даній статті розглядається питання спільних заповітів, під якими слід розуміти такі заповіти, зміст яких включав би розпорядження на випадок смерті більше ніж одного спадкодавця. Прийнятий у римському законодавстві принцип свободи заповідання призвів до відмови від інституту спільних заповітів. Не видається також, що передбачена конституцією імператора Валентиніана ІІІ 446 р. можливість складання взаємного заповіту подружжям, а також умови щодо форми та змісту заповіту воїнів, є підставою для однозначного твердження про те, що судова практика протягом століть винятково допускала такі заповіти.
Ключові слова:
testamentum, testamentum simultaneum, взаємний заповіт, римське правоПосилання
Biondi B., Successione testamentaria e donazioni, Milano 1972.
Blanco Rodríguez M.L., Testamentum parentum inter liberos. La partición de la herencia en derecho romano, Valladolid 1991.
Dulckeit G., Plus nuncupatim minus scriptum. Ein Beitrag zur Entwicklung des römischen Testamentrechts, Zeitschrift der Savigny-Stiftung für Rechtsgeschichte. Germanistische Abteilung 1953, t. 70. (Crossref)
Dajczak W., Giaro T., Longchamps de Bérier F., Prawo rzymskie. U podstaw prawa prywatnego, Warszawa 2018.
Guarino A., La forma orale e la forma scritta nel testamento romano, w: Studi in onore di Pietro de Francisi, t. 2, Milano 1956.
Guarino A., Sull’ origine del testamento dei militari nel diritto romano, w: A. Guarino, Pagine di diritto romano, t. 6, Napoli 1995.
Handbuch des Römischen Privatrechts, t. 1, red. U. Babusiaux, C. Baldus, W. Ernst, F.S. Meissel, J. Platschek, T. Rüfner, Tübingen 2023.
Hernández-Gil A., El testamento militar (en torno a un sistema hereditario militar romano), Madrid 1946.
Jońca M., Forma i czas obowiązywania testamentum in procinctu w prawie rzymskim, Prawo – Administracja – Kościół 2004, t. 5, nr 4.
Kursa S., Innowacje Justyniana w zakresie testamentum tripertitum, w: Justynian i prawo rzymskie, red. K. Szczygielski, Białystok 2015.
Kursa S., Testator i formy testamentu w rzymskim prawie justyniańskim, Warszawa 2017.
Kuryłowicz M., Testamentum holographum, Krytyka Prawa 2015, t. 7, nr 1. (Crossref)
La Rosa F., I peculi speciali in diritto romano, Milano 1953.
Longchamps de Bérier F., Law of Succession, Warszawa 2011.
Nowak M., Losy mancypacji i ‘testamentum per aes et libram’ w okresie pryncypatu i późnego cesarstwa w świetle dokumentów praktyki prawnej, Czasopismo Prawno-Historyczne 2011, t. 63, z. 2.
Nowak M., Wills in the Roman Empire. A Documentary Approach, Warszawa 2015.
Piętak L., Prawo spadkowe rzymskie, t. 1, Lwów 1882.
Rudnicki J., Testament żołnierski i testamenty wojskowe w europejskiej tradycji prawnej, Kraków 2015.
Rüfner T., Testamentary Formalities in Roman Law, w: Comparative Succession Law, t. 1. Testamentary Formalities, red. K.G. Reid, M.J. de Waal, R. Zimmermann, Oxford 2011. (Crossref)
Scarano Ussani V., Il testamento militis nell’età Nerva e Traiano, Atti Accademica 1983, nr 94.
Sobczyk M., Testamentum pestis tempore conditum, Zeszyty Prawnicze 2022, z. 22.2. (Crossref)
Solazzi S., Ancora del testamento nuncupativo, Studia et Documenta Historiae et Iuris 1952, nr 18.
Solazzi S., L’origine del testamentum inter liberos, Studia et Documenta Historiae et Iuris 1944, nr 10.
Solazzi S., Testamenti per nuncupationem, Studia et Documenta Historiae et Iuris 1951, nr 17.
Świrgoń-Skok R., Kategoria spadkobierców koniecznych (heredes necessarii) jako przykład zapewnienia ciągłości w rodzinie rzymskiej w okresie prawa klasycznego, Studia Iuridica Lublinensia 2010, nr 14.
Vinci M., Il testamento redatto in tempo di malattia contagiosa: radici romanistiche e letture attualizzanti, Bullettino dell’Istituto di Diritto Romano 2020, t. 10.
Voci P., Diritto ereditario romano, t. 2. Parte speciale. Successione ab intestato. Successione testamentaria, Milano 1963.
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автор заявляє, що твір є оригінальним твором і не порушує жодних особистих або майнових прав третіх осіб, a також, що його авторські права на твір не обмежені в межах договору, підписаного з Видавцем.
Автор публікації безоплатно передає Видавцю майнові авторські майнові права на твір (статтю), поданий до публікації, без обмежень що до часу та території в таких сферах використання:
а) виготовлення, запис і збільшення за допомогою певної техніки копій, включаючи техніку друку, магнітний запис та цифрову техніку;
b) введення на ринок, позичання або надання в оренду оригіналу чи копій Твору та розповсюдження у формі відкритого доступу відповідно до змісту ліцензії Creative Commons Визнання Авторства 4.0 Міжнародна (також відомої як CC BY), доступної за адресою:
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/legalcode.pl;
c) включення Твору до складу колективного твору;
d) оприлюднення на веб-сайті журналу, публічне виконання, виставка, демонстрація, відтворення, трансляція та ретрансляція, а також надання Твору доступним для громадськості таким чином, щоб кожен міг мати доступ до них у місці та в час, вибраний ними;
e) завантаження Твору в електронній формі на електронні платформи або інше завантаження Твору в електронній формі в Інтернет чи іншу мережу.
Авторські майнові права на твір передаються безоплатно при підписанні договору.
