Уповноважений призначений судом за посадою у цивільному процесі – окремі питання на тлі змін до Цивільного процесуального кодексу від 2 грудня 2021 року та 9 березня 2023 року
Анотація
Предметом цієї статті є представлення інституту уповноваженного за посадою в цивільному процесі. Право на звернення із заявою про призначення уповноваженного за посадою на стадії судового розгляду справи є, окрім інституту звільнення від судових витрат, формою державної допомоги особі, яка через свій матеріальний стан не в змозі нести витрати на допомогу професійного уповноваженного в цивільному процесі. Така допомога малозабезпеченим є вираженням реалізації принципу рівності перед законом і принципу права на суд, закріплених у статтях 32 (1) і 45 (1) Конституції Республіки Польща.
У статті проаналізовано зміни до Цивільного процесуального кодексу, які набули чинності 1 січня 2022 року та 1 липня 2023 року, та їхній вплив на існуючі правила звернення за допомогою уповноваженного за посадою та обсяг його повноважень. Спеціальному аналізу було піддано повноваження прокурора подавати клопотання про призначення уповноваженного за посадою для потерпілого в ДТП або осіб, які мають на це право, яке досі не було відоме в польському цивільному процесі.
Використано догматико-юридичний і, як доповнення, історико-правовий метод, що дозволило дійти висновку про виправданість внесення законодавцем змін до Цивільного процесуального кодексу шляхом запровадження права прокурора звертатися з клопотанням про призначення уповноваженного за посадою щодо осіб, які постраждали внаслідок ДТП, а також зміни щодо обсягу його повноважень, включивши до нього представництво сторони в касаційному провадженні.
Ключові слова:
цивільний процес, уповноважений призначений судом за посадою, юрисконсульт, адвокат, прокурор у цивільному процесіПосилання
Berutowicz W., Postępowanie cywilne w zarysie, Warszawa 1984.
Błaszczak Ł., Marszałkowska-Krześ E., Przymioty procesowe stron i uczestników postępowania nieprocesowego niezbędne do dochodzenia ochrony prawnej na drodze sądowej. Wybrane zagadnienia, Studia Prawno-Ekonomiczne 2015, t. 95.
Daniluk D., Prawo do nieodpłatnej pomocy prawnej w świetle konstytucyjnej zasady równości, Przegląd Prawa Konstytucyjnego 2023, nr 2 (72). (Crossref)
Derlatka J., Pełnomocnik z urzędu w sprawie o ustanowienie kuratora dla osoby niepełnosprawnej – glosa do postanowienia Sądu Najwyższego z 25.07.2019 r. (III CZP 16/19), Palestra 2020, nr 11.
Feliga P., w: Kodeks postępowania cywilnego. Komentarz, wyd. 2, red. P. Rylski, A. Olaś, Warszawa 2023.
Filipowski J., Adwokat w procesie cywilnym, Warszawa 1973.
Flaga-Gieruszyńska K., Bezpłatna pomoc prawna jako instrument wspomagający realizację konstytucyjnej zasady prawa do sądu (na przykładzie spraw cywilnych), w: Wokół konstytucji i zdrowego rozsądku. Circum constitutionem rationemque sanam. Prace dedykowane Profesorowi Tadeuszowi Smolińskiemu, red. J. Ciapała, A. Rost, Szczecin–Jarocin 2011.
Florczak-Wątor M., Prawo do sądu jako prawo jednostki i jako gwarancja horyzontalnego działania praw i wolności, Przegląd Prawa Konstytucyjnego 2016, nr 3.
Gudowski J., w: Kodeks postępowania cywilnego. Komentarz, t. 1. Postępowanie rozpoznawcze. Artykuły 1–124, red. T. Ereciński, wyd. 6, 2023 [wyd. el. Legalis].
Kaczyński M., Pełnomocnik z urzędu w sądowym postępowaniu cywilnym, Warszawa 2014.
Klatka Z., Wykonywanie zawodu radcy prawnego i adwokata, Warszawa 2004.
Klich A., Pomoc prawna z urzędu, w: Postępowanie przed sądem pierwszej instancji w procesie cywilnym. Podmioty postępowania, t. 3A, red. K. Flaga-Gieruszyńska, P. Osowy, Warszawa 2024.
Krzemiński Z., Adwokat w procesie cywilnym z wyboru i urzędu, Kraków 1999.
Krzemiński Z., Alimenty i ojcostwo. Komentarz, Warszawa 2008.
Krzemiński Z., Glosa do postanowienia SN z dnia 15.11.1967 r. III PRN 73/67, Nowe Prawo 1968, nr 9.
Kwiatkowska-Falęcka E., Historia legislacji zasad wykonywania zawodu i zasad etyki radcy prawnego, w: Zawód radcy prawnego. Historia zawodu i zasady jego wykonywania, red. A. Bereza, Warszawa 2015.
Łochowski M., w: Kodeks postępowania cywilnego. Komentarz. Komentarz. Art. 1–45816, t. 1, red. T. Szanciło, wyd. 2, 2023 [wyd. el. Legalis].
Mamiński M., Ustanowienie pełnomocnika z urzędu po nowelizacji KPC, Monitor Prawniczy 2010, nr 15.
Misztal-Konecka J., O udziale w postępowaniu cywilnym osób, które doznają przeszkód faktycznych w osobistym dokonywaniu czynności procesowych, Przegląd Sądowy 2017, nr 11–12.
Pacyna M., Duże prawdopodobieństwo popełnienia przestępstwa jako przesłanka stosowania środków zapobiegawczych, Czasopismo Prawa Karnego i Nauk Penalnych 2008, t. 12, z. 2.
Pietrzykowski H., 3.7. Pełnomocnik ustanowiony przez sąd, w: H. Pietrzykowski, Czynności procesowe zawodowego pełnomocnika w sprawach cywilnych, Warszawa 2014.
Piszko R., Prawo do sądu jako prawo podmiotowe, w: Dylematy wokół prawa do sądu, red. J. Ciapała, R. Piszko, A. Pyrzyńska, 2022 [wyd. el. Legalis].
Przywora B., Nieodpłatna pomoc prawna w postępowaniu cywilnym – charakterystyka z perspektywy konstytucyjnoprawnej, w: B. Przywora, Normatywny model przedsądowej nieodpłatnej pomocy prawnej w Polsce, 2019 [wyd. el. Legalis].
Siedlecki W., Zarys postępowania cywilnego, Warszawa 1966.
Sorysz M., Ustanowienie dla strony pełnomocnika z urzędu oraz obowiązki pełnomocnika w postępowaniu cywilnym na tle nowelizacji KPC z 17.12.2009 r. – zagadnienia wybrane, Monitor Prawniczy 2010, nr 12.
Wojdała M., Pomoc prawna z urzędu w procesie cywilnym. Przesłanki wyznaczenia pełnomocnika procesowego. Komentarz do postanowienia Sądu Apelacyjnego w Szczecinie z dnia 30 grudnia 2013 roku, III AUz 485/13, Acta Iuris Stetinensis 2014, nr 8 (835).
Zieliński A., w: A. Zieliński, K. Flaga-Gieruszyńska, Kodeks postępowania cywilnego. Komentarz, wyd. 3, Warszawa 2008 [baza danych Legalis].
Uniwersytet Szczeciński https://orcid.org/0000-0003-4274-430X
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автор заявляє, що твір є оригінальним твором і не порушує жодних особистих або майнових прав третіх осіб, a також, що його авторські права на твір не обмежені в межах договору, підписаного з Видавцем.
Автор публікації безоплатно передає Видавцю майнові авторські майнові права на твір (статтю), поданий до публікації, без обмежень що до часу та території в таких сферах використання:
а) виготовлення, запис і збільшення за допомогою певної техніки копій, включаючи техніку друку, магнітний запис та цифрову техніку;
b) введення на ринок, позичання або надання в оренду оригіналу чи копій Твору та розповсюдження у формі відкритого доступу відповідно до змісту ліцензії Creative Commons Визнання Авторства 4.0 Міжнародна (також відомої як CC BY), доступної за адресою:
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/legalcode.pl;
c) включення Твору до складу колективного твору;
d) оприлюднення на веб-сайті журналу, публічне виконання, виставка, демонстрація, відтворення, трансляція та ретрансляція, а також надання Твору доступним для громадськості таким чином, щоб кожен міг мати доступ до них у місці та в час, вибраний ними;
e) завантаження Твору в електронній формі на електронні платформи або інше завантаження Твору в електронній формі в Інтернет чи іншу мережу.
Авторські майнові права на твір передаються безоплатно при підписанні договору.
