Papież a promulgacja zbiorów powszechnego prawa kanonicznego
Ks. Krzysztof Burczak
Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II , Польщаhttps://orcid.org/0000-0002-9829-6852
Анотація
Do początków XIII w. zbiory prawa kanonicznego były gromadzone przez osoby prywatne. W 1210 r. papież Innocenty III dokonał pierwszej w dziejach Kościoła promulgacji zbioru prawa kanonicznego, przesyłając go wraz z bullą do uniwersytetu w Bolonii. W 1226 r. zbiór własnych dekretałów z dołączoną do niego konstytucją cesarza Fryderyka II promulgował papież Honoriusz III, przesyłając go wraz z bullą do uniwersytetu w Bolonii. Tak też uczynili: w 1234 r. papież Grzegorz IX, Bonifacy VIII w 1298 r. i Jan XXII w 1317 r. Papież Benedykt XIV w 1744 r. przesłał zbiór swoich konstytucji wraz z bullą promulgacyjną do uniwersytetu w Bolonii. W 1917 r. papież Benedykt XV promulgował Konstytucją apostolską Codex Iuris Canonici. Również Jan Paweł II promulgował konstytucją apostolską Kodeks Prawa Kanonicznego w 1983 r. Papież ten promulgował konstytucją apostolską Kodeks Kanonów Kościołów Wschodnich w 1990 r. Do przebiegu procesu wprowadzenia prawa w życie należy obowiązek ustawodawcy publicznego ogłoszenia zbioru prawa, aby adresaci mogli zapoznać się z normami prawa w zbiorze zawartymi i by mogły one stać się obowiązującym prawem.
Ключові слова:
promulgacja, zbiór prawa, papieżПосилання
Burczak K., Dębiński A., Jońca M., Łacińskie sentencje i powiedzenia prawnicze, C.H. Beck, wyd. 3, Warszawa 2018.
Fantappiè C., Storia del diritto canonico e delle istituzioni della Chiesa, Bolonia 2011.
Friedberg E., Quinque compilationes antiquae, Graz 1956.
Friedberg E., Corpus Iuris Canonici, t. 2, Graz 1959.
Hemperek P., Góralski W., Komentarz do Kodeksu Prawa Kanonicznego, t. 1, cz. 1, Lublin 1995.
Hove A. van, Commentarium Lovaniense in Codicem Iuris Canonici. Prolegomena, t. 1, Mechliniae-Romae 1928.
Kuttner S., Repertorium der Kanonistik (1140–1234). Prodromus corporis glossarum, t. 1., Cittá del Vaticano 1937.
Liebs D., Lateinische Rechtsregeln und Rechtssprichwörter, C.H. Beck, wyd. 6, München 1998.
Słownik łacińsko-polski, t. 4, red. M. Plezia, Warszawa 1998.
Słownik łacińsko-polski dla prawników i historyków, red. J. Sondel, Kraków 1997.
Stickler A.M., Historia iuris canonici latini. Institutiones academicae, t. 1: Historia fontium, Turyn 1950.
Tomasz z Akwinu, Suma Teologiczna, t. 13: Prawo (1–2.90-105), przetłumaczył, w objaśnienia i skorowidze zaopatrzył o. Pius Bełch O. P., Londyn [b.r.w.].
Wiel C. Van de, History of Canon Law, Louvain 1991.
Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II https://orcid.org/0000-0002-9829-6852
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автор заявляє, що твір є оригінальним твором і не порушує жодних особистих або майнових прав третіх осіб, a також, що його авторські права на твір не обмежені в межах договору, підписаного з Видавцем.
Автор публікації безоплатно передає Видавцю майнові авторські майнові права на твір (статтю), поданий до публікації, без обмежень що до часу та території в таких сферах використання:
а) виготовлення, запис і збільшення за допомогою певної техніки копій, включаючи техніку друку, магнітний запис та цифрову техніку;
b) введення на ринок, позичання або надання в оренду оригіналу чи копій Твору та розповсюдження у формі відкритого доступу відповідно до змісту ліцензії Creative Commons Визнання Авторства 4.0 Міжнародна (також відомої як CC BY), доступної за адресою:
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/legalcode.pl;
c) включення Твору до складу колективного твору;
d) оприлюднення на веб-сайті журналу, публічне виконання, виставка, демонстрація, відтворення, трансляція та ретрансляція, а також надання Твору доступним для громадськості таким чином, щоб кожен міг мати доступ до них у місці та в час, вибраний ними;
e) завантаження Твору в електронній формі на електронні платформи або інше завантаження Твору в електронній формі в Інтернет чи іншу мережу.
Авторські майнові права на твір передаються безоплатно при підписанні договору.
