Можливість зміни строків позовної давності на прикладі договору підряду
Анотація
Позовна давність є важливим інститутом цивільного права. Вона настає тоді, коли після спливу встановленого законодавцем строку позовна давність не може бути ефективно застосована в суді. Положення, що регулюють це питання, є імперативними, що стосується і заборони на можливість зміни строків позовної давності. Проте серед представників доктрини існують думки, що договір підряду є винятком з цього правила. Йдеться про ситуацію, коли обумовлений сторонами строк оплати припадає на період після спливу дворічного строку позовної давності, який обчислюється з дня передання роботи. У зв'язку із сумнівами, що виникають у цьому питанні, предметом цієї статті буде розгляд можливості зміни строків позовної давності на прикладі договору підряду на виконання певної роботи. Таким чином, метою є спроба відповісти на питання, чи можлива така зміна, і якщо так, то в яких випадках. Було використано нереактивний метод дослідження, тобто аналіз нормативно-правових актів, літератури на цю тему та судової практики. Автор висуває гіпотезу, що зміна перебігу позовної давності можлива лише у випадку, якщо конкретна норма передбачає таку можливість. Єдиний виняток з цього правила передбачений у Морському кодексі. Це пов'язано з тим, що правові норми, які стосуються інституту позовної давності, мають характер норм ius cogens, а Цивільний кодекс прямо вказує на те, що позовна давність не може бути скорочена або продовжена юридичною дією.
Ключові слова:
позовна давність, договір підряду, строк погашення вимог, строки позовної давностіПосилання
Kodeks cywilny. Komentarz, red. E. Gniewek, P. Machnikowski, Warszawa 2021.
Kodeks cywilny. Komentarz, red. K. Osajda, 2022 [wyd. el. Legalis].
Kodeks cywilny. Komentarz, red. M. Balwicka-Szczybra, A. Sylwestrzak, Warszawa 2022.
Kodeks cywilny. Komentarz, t. 3. Zobowiązania. Część szczególna, red. A. Kidyba, Warszawa 2014.
Kodeks cywilny. Komentarz, t. 4. Zobowiązania. Część szczególna (art. 535–764(9)), red. M. Fras, M. Habdas, Warszawa 2018.
Kodeks cywilny. Komentarz, t. 4. Zobowiązania. Część szczegółowa, red. J. Gudowski, Warszawa 2017.
Kodeks cywilny, t. 2. Komentarz. Art. 353–626, red. M. Gutowski, Warszawa 2019.
Kodeks cywilny, t. 2. Komentarz. Art. 450–1088, red. K. Pietrzykowski, Warszawa 2018.
Kodeks cywilny, t. 3. Komentarz. Art. 627–1088, red. M. Gutowski, Warszawa 2019.
Kodeks morski. Komentarz, red. D. Pyć, C. Łuczywek, I. Zużewicz-Wiewiórowska, Warszawa 2022.
Kuźmicka-Sulikowska J., Idea przedawnienia i jej realizacja w polskim kodeksie cywilnym, Wrocław 2015.
Machnikowski P., O potrzebie zmiany przepisów normujących przedawnienie roszczeń, Państwo i Prawo 2018, z. 6.
Naworski J.P., Roszczenie przyjmującego zamówienie (wykonawcy) o zapłatę wynagrodzenia za wykonane dzieło (roboty budowlane) z wadami. Wybrane zagadnienia, Przegląd Sądowy 2018, nr 7–8.
Pałdyna T., Przedawnienie w polskim prawie cywilnym, Warszawa 2010.
Strugała R., Przedawnienie roszczenia o naprawienie szkody w reżimie kontraktowym, Kwartalnik Prawa Prywatnego 2021, t. 30, z. 3.
Strugała R., Przedawnienie według projektu księgi pierwszej kodeksu cywilnego, Rejent 2014, nr 5.
System Prawa Medycznego, t. 5. Odpowiedzialność prywatnoprawna, red. E. Bagińska, Warszawa 2021.
Zobowiązania, t. 1. Przepisy ogólne i powiązane przepisy Księgi I KC. Komentarz, red. P. Machnikowski, Warszawa 2022.
Uniwersytet w Białymstoku
Autor jest magistrem prawa oraz doktorantem w Szkole Doktorkiej Nauk Społecznych Uniwersytetu w Białymstoku w dyscyplinie nauki prawne. Obszarem badań w ramach prowadzonej działalności naukowej jest prawo finansowe. Autor odbywa również aplikację radcowską przy Okręgowej Izbie Radców Prawnych w Białymstoku, jak również pracuje w kancelarii radcy prawnego. W związku z tym w obszarze jego zainteresowań leży również prawo cywilne i gsopodarcze.
https://orcid.org/0000-0002-3617-0859Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автор заявляє, що твір є оригінальним твором і не порушує жодних особистих або майнових прав третіх осіб, a також, що його авторські права на твір не обмежені в межах договору, підписаного з Видавцем.
Автор публікації безоплатно передає Видавцю майнові авторські майнові права на твір (статтю), поданий до публікації, без обмежень що до часу та території в таких сферах використання:
а) виготовлення, запис і збільшення за допомогою певної техніки копій, включаючи техніку друку, магнітний запис та цифрову техніку;
b) введення на ринок, позичання або надання в оренду оригіналу чи копій Твору та розповсюдження у формі відкритого доступу відповідно до змісту ліцензії Creative Commons Визнання Авторства 4.0 Міжнародна (також відомої як CC BY), доступної за адресою:
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/legalcode.pl;
c) включення Твору до складу колективного твору;
d) оприлюднення на веб-сайті журналу, публічне виконання, виставка, демонстрація, відтворення, трансляція та ретрансляція, а також надання Твору доступним для громадськості таким чином, щоб кожен міг мати доступ до них у місці та в час, вибраний ними;
e) завантаження Твору в електронній формі на електронні платформи або інше завантаження Твору в електронній формі в Інтернет чи іншу мережу.
Авторські майнові права на твір передаються безоплатно при підписанні договору.
