Еволюція інституту інкардинації від Тридентського Собору до Другого Ватиканського Собору
Wojciech Wąsik
Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II , Польщаhttps://orcid.org/0000-0001-9443-3429
Анотація
Предметом статті є розвиток інституту інкардинації в період від Тридентського Собору до Другого Ватиканського Собору. Автор, роблячи історико-правовий аналіз норм щодо інкардинації, намагався показати, як ця інституція еволюціонувала від дисциплінарної, яка була інструментом нагляду та контролю над духовенством, до інституції y службі розбудови священицької спільноти. У той час як норми Триденту, аж до Кодексу 1917 року, розглядали інкардинацію лише як юридичний обов’язок призначати духовенство до єпархії та до свого єпископа, Другий Ватиканський Cобор заклав основи сучасної моделі цієї інституції, беручи до уваги не лише правові, але й душпастирські правди, кращий розподіл священиків у нових церковних структурах і можливість виконання апостольських завдань. Він також відійшов від феодальної системи бенефіцій як титулу для отримання висвячення.
Ключові слова:
інкардинація, таїнство висвячення, священикПосилання
Bączkowicz F., Prawo kanoniczne. Podręcznik dla duchowieństwa, t. 1, Opole 1957.
Cenalmor D., Miras J., Prawo kanoniczne, Warszawa 2022.
Codex Iuris Canonici Pii X Pontificis Maximi iussu digestus Benedicti Papae XV auctoritate promulgatus praefatione, fontium annotatione et indice analityco-alphabetico ab Emo Petro Card. Gasparri auctus, Romae 1948.
Conte a Coronata M., Institutiones iuris canonici ad usum utriusque cleri et scholarum, t. 1, Taurini 1939.
Dokumenty Soborów Powszechnych. Tekst łaciński, polski, t. IV/1 (1511–1870). Lateran V, Trydent, Watykan I, oprac. A. Baron, H. Pietras, Kraków 2007.
Dokumenty Soborów Powszechnych. Tekst łaciński, polski, t. IV/2 (1511–1870). Lateran V, Trydent, Watykan I, oprac. A. Baron, H. Pietras, Kraków 2007.
Dyduch J., Góralski W., Górecki E., Krukowski J., Sitarz M., Komentarz do Kodeksu Prawa Kanonicznego, t. II/1. Księga II. Lud Boży, Poznań 2005.
Gleason E.G., Gasparo Contarini, Venice, Romae, and Reform, Berkeley–Los Angeles–Oxford 1993. (Crossref)
Greiner P., L’incardination des clercs, Prêtres diocésains 2006, nr 1435.
Hemperek P., Góralski W., Komentarz do Kodeksu Prawa Kanonicznego, t. 1, cz. 1. Historia źródeł i nauki prawa kanonicznego, Lublin 1995.
Hervada J., La incardinación en la perspctiva conciliar, Ius Canonicum 1967, t. 7, nr 14. (Crossref)
Jone H., Commentarium in Codicem Iuris Canonici, t. 1, Padeborn 1950.
Kodeks Prawa Kanonicznego. Komentarz, red. P. Majer, Kraków 2011.
Kongregacja do spraw Biskupów, Dyrektorium o pasterskiej posłudze Biskupów „Apostolorum Successores”, tłum. M. Kozubek, Kielce 2005.
Kongregacja ds. Duchowieństwa, Dyrektorium o posłudze i życiu kapłanów. Tekst i komentarze, Tarnów 1995.
de Lubac H., Medytacje o Kościele, Kraków 1997.
Mancipatio, w: W. Litewski, Słownik encyklopedyczny prawa rzymskiego, Kraków 1998.
McBride J.T., Incardination and Excardination of Seculars. A Historical Synopsis and Commentary, Washington 1941.
Nasiłowski K., Z problematyki okresu święceń relatywnych, Prawo Kanoniczne 1985, t. 28, nr 1–2. (Crossref)
Naz R., Incardination, w: Dictionaire de droit canonique. Contenant tous les termes du droi canonique […], t. 5, red. R. Naz, Paris 1953.
Pasternak F., Urzędy i beneficja kościelne. Majątek kościelny, Warszawa 1970.
Pastuszko M., Sakrament święceń (kanony 1008–1054), Kielce 2008.
Piechocka-Kłos M., Sobory powszechne w epoce późnego cesarstwa (IV–VI w.), Studia Warmińskie 2011, t. 48. (Crossref)
Pieronek T., Próba dostosowania norm prawa kanonicznego o inkardynacji i ekskardynacji do współczesnych potrzeb duszpasterstwa, Prawo Kanoniczne 1968, t. 11, nr 1–2. (Crossref)
Regatillo E., Institutiones Iuris Canonici, t. 1. Pars praeliminaris. Normae generales. De personis, Santander 1956.
Schatz K., Sobory Powszechne. Punkty zwrotne w historii Kościoła, tłum. J. Zakrzewski, Kraków 2001.
von Schwendenwein H., Die Kleriker. Die Zugehörigkeit zu einem geistlichen Heimatverband, w: Handbuch des katholischen Kirchenrechts, red. J. Listl, H. Müller, H. Schmitz, Regensburg 1983.
Sobór Watykański II, Konstytucje, Dekrety, Deklaracje, red. M. Przybył, Poznań 2002.
Stawniak H., Inkardynacja w misji Kościoła w porządku prawnym Kościoła łacińskiego, Warszawa 2013.
Szafrański W., Święcenia w prawie kanonicznym, Prawo Kanoniczne 1959, t. 2, nr 3–4. (Crossref)
Wąsik W., Instytucja inkardynacji w przepisach dyscyplinarnych Kościoła od Soboru Watykańskiego II do Kodeksu Prawa Kanonicznego z 1983 roku, w: Sługa Kapłańskiego Ludu. O diecezjalnej duchowości prezbitera, red. T. Rusiecki, Kielce 2017.
Wąsik W., Papież Jan Paweł II – najwyższy prawodawca. Wkład papieża Jana Pawła II w rozwój prawa kanonicznego na tle prac nad rewizją Kodeksu Prawa Kanonicznego, w: Idee i wartości. Humaniora Jana Pawła II, red. M. Marczewska, Z. Trzaskowski, Kielce 2011.
Zaborowski M., Inkardynacja i ekskardynacja duchownych w Kodeksie Prawa Kanonicznego z 1917 i 1983 roku, Roczniki Nauk Prawnych 2011, t. 21, nr 1.
Zubert B., Inkardynacja – ekskrdynacja, w: Encyklopedia katolicka, t. 7, red. S. Wielgus, Lublin 1997.
Żurowski M., Podstawy władzy kościelnej z punktu widzenia teologiczno-kanonicznego, Prawo Kanoniczne 1962, t. 5, nr 3–4. (Crossref)
Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II https://orcid.org/0000-0001-9443-3429
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автор заявляє, що твір є оригінальним твором і не порушує жодних особистих або майнових прав третіх осіб, a також, що його авторські права на твір не обмежені в межах договору, підписаного з Видавцем.
Автор публікації безоплатно передає Видавцю майнові авторські майнові права на твір (статтю), поданий до публікації, без обмежень що до часу та території в таких сферах використання:
а) виготовлення, запис і збільшення за допомогою певної техніки копій, включаючи техніку друку, магнітний запис та цифрову техніку;
b) введення на ринок, позичання або надання в оренду оригіналу чи копій Твору та розповсюдження у формі відкритого доступу відповідно до змісту ліцензії Creative Commons Визнання Авторства 4.0 Міжнародна (також відомої як CC BY), доступної за адресою:
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/legalcode.pl;
c) включення Твору до складу колективного твору;
d) оприлюднення на веб-сайті журналу, публічне виконання, виставка, демонстрація, відтворення, трансляція та ретрансляція, а також надання Твору доступним для громадськості таким чином, щоб кожен міг мати доступ до них у місці та в час, вибраний ними;
e) завантаження Твору в електронній формі на електронні платформи або інше завантаження Твору в електронній формі в Інтернет чи іншу мережу.
Авторські майнові права на твір передаються безоплатно при підписанні договору.
