Щодо доцільності створення нового МКС. Зазначення власної позиції на тлі злочинів міжнародного права, скоєних на території України у 21 столітті у зв’язку з агресією Російської Федерації
Marcin Berent
Uniwersytet Mikołaja Kopernika w Toruniu , Польщаhttps://orcid.org/0000-0001-7287-2148
Анотація
24 лютого 2022 року війська Російської Федерації перетнули кордони України, суверенної та незалежної європейської держави. Війна, що послідувала за пандемією COVID-19, похитнула основи всього світу, який раптово перестав існувати в тому вигляді, в якому сучасні суспільства знали його раніше. Російська агресія принесла не лише повномасштабну війну, але й небачені з 1945 року звірства, що включають масові злочини міжнародного права, у тому числі злочин геноциду, або, в усякому разі, обґрунтовану підозру в їх скоєнні. Над світом знову нависла примара глобального конфлікту, а перед цивілізованою частиною світу постало завдання відповісти за незмірну шкоду і страждання, заподіяні посадовими особами Російської Федерації та союзними з ними силами. Реакцією на злочини, скоєні в Україні, стала видача Міжнародним кримінальним судом у Гаазі ордеру на арешт осіб, які несуть за них беззаперечну відповідальність. Суд вдався до рішучих дій, але вони обмежені правовими рамками, встановленими для його компетенції. Однак ці рамки не видаються достатніми для притягнення до відповідальності винних у розпалюванні війни в Європі. З цієї причини необхідно створити міжнародний кримінальний суд для розгляду злочинів за міжнародним правом, скоєних в Україні, який був би наділений повноваженнями для більш ефективного переслідування злочинів, інспірованих Кремлем і представниками режиму Володимира Путіна, що окупували її. Саме цим злочинам і необхідності більш ефективної боротьби та протидії їм присвячено цей текст. Об’єктом дослідження є, таким чином, аналіз сучасного стану міжнародного кримінального правосуддя, встановлення його ефективності та можливості засудження злочинів, скоєних в Україні, а також попередній розгляд основних визначень, зокрема геноциду. Мета статті – продемонструвати необхідність створення нового кримінального суду. У дослідженні використано історико-правовий метод з елементами історико-філософського методу, метод логіко-концептуального аналізу правових інститутів (у тому числі функціональний), аксіологічний метод (у тому числі телеологічний) та системний метод. Догматичний (формально-юридичний) метод використовувався обмежено, але в достатній мірі для досягнення поставлених завдань дослідження
Ключові слова:
війна, Росія, Україна, злочин міжнародного права, геноцид, міжнародний кримінальний судПосилання
Blum R., Stanton G.H., Sagi S., Richter E.D., ‘Ethnic Cleansing’ Bleaches the Atrocities of Genocide, European Journal of Public Health 2007, vol. 18, no. 2. (Crossref)
Bojarski T., Przestępstwa przeciwko pokojowi, ludzkości oraz przestępstwo wojenne, in: Kodeks karny. Komentarz, ed. T. Bojarski, Warszawa 2016.
Budyn-Kulik M., Rozdział XVI. Przestępstwa przeciwko pokojowi, ludzkości oraz przestępstwa wojenne, in: Kodeks karny. Komentarz, ed. M. Mozgawa, Warszawa 2014.
Czech Senate Recognises Russia’s Crimes in Ukraine as Genocide, Rzeczpospolita, 11.05.2022, https://www.rp.pl/konflikty-zbrojne/art36275871-czeski-senat-uznal-zbrodnie-rosjina-ukrainie-za-ludobojstwo [access: 31.07.2023].
Dróżdż D., Rozdział XVI. Przestępstwa przeciwko pokojowi, ludzkości oraz przestępstwa wojenne, in: Kodeks karny. Część szczególna, vol. 1. Komentarz do art. 117–221, eds. M. Królikowski, R. Zawłocki, Warszawa 2013.
Dubowski T., Czynnik czasu w funkcjonowaniu międzynarodowych trybunałów karnych – wybrane aspekty, Białostockie Studia Prawnicze 2010, no. 7. (Crossref)
Estonia Recognises Russia’s Actions in Ukraine as Genocide, Rzeczpospolita, 21.04.2022, https://www.rp.pl/polityka/art36118711-estonia-uznaje-dzialania-rosji-na-ukrainie-za-ludobojstwo [access: 31.07.2023].
Gardocki L., Prawo karne, Warszawa 2021.
Gardocki L., Gardocka T., Majewski Ł., Prawo karne międzynarodowe. Zarys systemu, Warszawa 2017.
Heidrich D., Przyszłość międzynarodowych trybunałów karnych ad hoc. Strategie zakończenia oraz rozwiązania rezydualne, ze szczególnym uwzględnieniem Międzynarodowego Trybunału Karnego dla byłej Jugosławii, Studia Europejskie 2013, no. 3.
Hofmański P., Rozdział XVI. Przestępstwa przeciwko pokojowi, ludzkości oraz przestępstwa wojenne, in: Kodeks karny. Komentarz, ed. M. Filar, Warszawa 2016.
Karowicz-Bienias S., Standardy międzynarodowego procesu karnego a polskie postępowania karne w sprawach o zbrodnie przeciwko ludzkości popełnione w latach 1939–1956, Białystok 2021 [unpublished doctoral thesis].
Lemkin R., Axis Rule in Occupied Europe. Laws of Occupation, Analysis of Government, Proposals for Redress, New York 1944.
Matulewska A., Gwiazdowicz D.J., In Quest of Genocide Understanding: Multiple Faces of Genocide, International Journal for the Semiotics of Law 2022, vol. 35, DOI: 10.1007/s11196-021-09847-5. (Crossref)
Montefiore S., Stalin. The Court of the Red Tsar, Warszawa 2021.
Płachta M., Międzynarodowe trybunały karne: próba typologii i charakterystyki, Państwo i Prawo 2004, no. 3.
Smith K.E., Acculturation and the Acceptance of the Genocide Convention, Cooperation and Conflict 2013, vol. 48, no. 3. (Crossref)
Szewczyk M., Rozdział XVI. Przestępstwa przeciwko pokojowi, ludzkości oraz przestępstwa wojenne, in: Kodeks karny. Część szczególna, vol. 2. Komentarz do art. 212–277d, ed. A. Zoll, Warszawa 2008.
Szopa P., Wyroki na szmalcowników, Przystanek Historia, 24.01.2021, https://przystanekhistoria.pl/pa2/tematy/polskie-panstwo-podziem/78076,Wyroki-na-szmalcownikow.html [access: 31.07.2021].
The Verkhovna Rada of Ukraine Officially Recognises Russian Crimes as Genocide, Wprost, 14.04.2022, https://www.wprost.pl/polityka/10688815/rada-najwyzsza-ukrainy-oficjalnie-uznala-rosyjskie-zbrodnie-za-ludobojstwo.html [access: 31.07.2023].
Wierczyńska K., Konwencja w sprawie zapobiegania i karania zbrodni ludobójstwa. Komentarz, 2008 [LEX database], Commentary on Article II.
Uniwersytet Mikołaja Kopernika w Toruniu https://orcid.org/0000-0001-7287-2148
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автор заявляє, що твір є оригінальним твором і не порушує жодних особистих або майнових прав третіх осіб, a також, що його авторські права на твір не обмежені в межах договору, підписаного з Видавцем.
Автор публікації безоплатно передає Видавцю майнові авторські майнові права на твір (статтю), поданий до публікації, без обмежень що до часу та території в таких сферах використання:
а) виготовлення, запис і збільшення за допомогою певної техніки копій, включаючи техніку друку, магнітний запис та цифрову техніку;
b) введення на ринок, позичання або надання в оренду оригіналу чи копій Твору та розповсюдження у формі відкритого доступу відповідно до змісту ліцензії Creative Commons Визнання Авторства 4.0 Міжнародна (також відомої як CC BY), доступної за адресою:
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/legalcode.pl;
c) включення Твору до складу колективного твору;
d) оприлюднення на веб-сайті журналу, публічне виконання, виставка, демонстрація, відтворення, трансляція та ретрансляція, а також надання Твору доступним для громадськості таким чином, щоб кожен міг мати доступ до них у місці та в час, вибраний ними;
e) завантаження Твору в електронній формі на електронні платформи або інше завантаження Твору в електронній формі в Інтернет чи іншу мережу.
Авторські майнові права на твір передаються безоплатно при підписанні договору.
