Дії та предмет виконавчого діяння злочину матеріального підроблення документа в контексті розбіжностей у тлумаченні доктрини та судової практики
Анотація
Метою даної статті є аналіз діянь та предмета виконавчого діяння злочину матеріального підроблення документа в контексті розбіжностей у тлумаченні доктрини та судової практики. У статті проаналізовано окремі ознаки цього злочину, а також розглянуто вибрані погляди, відображені в судовій практиці, щодо цього забороненого діяння. Крім того, оцінено визначення “документа”, прийняте на основі польського кримінального права, що міститься в ст. 115 § 14 Кримінального кодексу.
Ключові слова:
документ, підробка, достовірність документа, кримінальне правоПосилання
Błachut J., Dokument jako przedmiot ochrony prawnokarnej, Warszawa 2011.
Duśko Ł., Szurman M., Przestępstwo fałszu materialnego dokumentu, Palestra 2019, nr 5.
Gadecki B., w: Kodeks karny. Art. 1–316. Komentarz, red. B. Gadecki, Warszawa 2023.
Gumkowski K., Sztuczna inteligencja – wróg czy przyjaciel branży druków zabezpieczonych, Człowiek i Dokumenty 2024, nr 74.
Izak K., Problemy Niemiec w walce z fałszerstwami dokumentów, kradzieżami tożsamości oraz identyfikacją nielegalnych imigrantów, Człowiek i Dokumenty 2025, nr 76.
Jagiełło D., Przestępstwa przeciwko dokumentom (uwagi de lege ferenda), Państwo i Prawo 2011, z. 11.
Kalitowski M., w: Prawo karne. Część ogólna, szczególna i wojskowa, red. T. Dukiet-Nagórska, O. Sitarz, Warszawa 2010.
Kmiecik R., „Fałsz materialny” protokołu jako „dowodu z przeznaczenia” w sprawie karnej (art. 270 § 1 K.k.), w: Kryminalistyka i nauki penalne wobec przestępczości. Księga pamiątkowa dedykowana Profesorowi Mirosławowi Owocowi, red. H. Kołecki, Poznań 2008.
Kołecki H., Pojęcie dokumentu sfałszowanego i fałszywego w Polsce i w krajach Unii Europejskiej, w: Technicznokryminalistyczne badania autentyczności dokumentów publicznych, materiały I konferencji, red. H, Kołecki, Poznań 2003.
Konarowska U., Problematyka fałszywych dokumentów w polskim prawie karnym, Człowiek i Dokumenty 2013, nr 31.
Konopka K., Przestępstwa z wykorzystaniem recept i zaświadczeń lekarskich – skutki prawne, Człowiek i Dokumenty 2023, nr 71.
Mocarska D., Dokument jako pojęcie prawnokarne. Stanowisko judykatury, w: Bezpieczeństwo dokumentów publicznych, red. M. Fałdowski, Szczytno 2018.
Mozgawa M., w: Kodeks karny. Komentarz aktualizowany, red. M. Mozgawa, 2023 [baza danych LEX].
Nowak A., Malczyk T., Nestorowicz R., Zwalczanie fałszerstw pieniędzy, Szczytno 2010.
Ochman P., Spór o pojęcie dokumentu w prawie karnym, Prokuratura i Prawo 2009, nr 1.
Piórkowska-Flieger J., Fałsz dokumentu w polskim prawie karnym, Kraków 2004.
Sadło-Nowak A., Fałsz materialny – rozważania ogólne, w: Bezpieczeństwo dokumentów publicznych. Wybrane problemy, red. M. Fałdowski, Szczytno 2020.
Semków D., Selected Aspects of Document Forgery in the Context of Article 5 of the Constitution of the Republic of Poland, Studia Prawnicze KUL 2022, nr 3. (Crossref)
Sławik K., Żywucka E., Kryminalistyczne i kryminologiczne aspekty fałszerstw dokumentów, w: Technicznokryminalistyczne badania autentyczności dokumentów publicznych, materiały II konferencji, red. H. Kołecki, Poznań 2003.
Statystyka – Portal polskiej Policji, statystyka.policja.pl/st/kodeks-karny/przestepstwa-271.html, https://statystyka.policja.pl/st/kodeks-karny/przestepstwa-przeciwko-15/63643,Falszerstwo-materialne-art-270.html [dostęp: 16.05.2025 r.].
Świda W., w: Prawo karne. Część szczególna, red. W. Świda, Warszawa 1971.
Widła T., O zaufaniu do dokumentów, cz. I, Człowiek i Dokumenty 2009, nr 12.
Widła T., O zaufaniu do dokumentów, cz. II, Człowiek i Dokumenty 2009, nr 13.
Wójcik J., Fałszerstwa dokumentów publicznych. Rozpoznawanie i zapobieganie, Warszawa 2005.
Wróbel W., Sroka T., w: Kodeks karny. Część szczególna, t. 2. Komentarz do art. 212–277d, red. W. Wróbel, A. Zoll, Warszawa 2017.
Żylińska J., Przestępstwo fałszu intelektualnego dokumentu w postaci faktury, Człowiek i Dokumenty 2023, nr 68.
Uniwersytet Śląski w Katowicach https://orcid.org/0000-0002-1117-4941
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автор заявляє, що твір є оригінальним твором і не порушує жодних особистих або майнових прав третіх осіб, a також, що його авторські права на твір не обмежені в межах договору, підписаного з Видавцем.
Автор публікації безоплатно передає Видавцю майнові авторські майнові права на твір (статтю), поданий до публікації, без обмежень що до часу та території в таких сферах використання:
а) виготовлення, запис і збільшення за допомогою певної техніки копій, включаючи техніку друку, магнітний запис та цифрову техніку;
b) введення на ринок, позичання або надання в оренду оригіналу чи копій Твору та розповсюдження у формі відкритого доступу відповідно до змісту ліцензії Creative Commons Визнання Авторства 4.0 Міжнародна (також відомої як CC BY), доступної за адресою:
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/legalcode.pl;
c) включення Твору до складу колективного твору;
d) оприлюднення на веб-сайті журналу, публічне виконання, виставка, демонстрація, відтворення, трансляція та ретрансляція, а також надання Твору доступним для громадськості таким чином, щоб кожен міг мати доступ до них у місці та в час, вибраний ними;
e) завантаження Твору в електронній формі на електронні платформи або інше завантаження Твору в електронній формі в Інтернет чи іншу мережу.
Авторські майнові права на твір передаються безоплатно при підписанні договору.
