Про право обвинуваченого на захисника в римському кримінальному процесі
Andrzej Chmiel
Maria Curie-Skłodowska University in Lublin , Польщаhttps://orcid.org/0000-0002-8577-1183
Анотація
Стаття присвячена дослідженню права обвинуваченого на призначення захисника в римському кримінальному процесі. Метою публікації є розкриття розуміння цього права у стародавніх римлян, зокрема аналіз процесуальної природи права на призначення захисника, а також надання відповідей на питання щодо моменту виникнення цього права, тобто етапу кримінального процесу, на якому обвинувачений міг ним скористатися, і щодо наявності чи відсутності інституції обов’язкового захисту в римському кримінальному процесі. Метою роботи є також висвітлення еволюції зазначеного інституту в історичному розвитку римського кримінального процесу (у межах звичайного та надзвичайного процесу) і встановлення причин відповідних трансформацій. Дослідження, викладені у роботі, проведено із застосуванням історико-правового методу, а також паралельно використано догматично-правовий метод. У провадженні перед quaestiones perpetuae претор був зобов’язаний призначити обвинуваченому захисника, якщо той не міг самостійно його знайти та заявляв відповідне клопотання, але лише з моменту, коли reus набував статусу сторони процесу, тобто після здійснення так званої inscriptio inter reos. Право обвинуваченого на призначення захисника набуло характеру загальної процесуальної гарантії в когнітивному кримінальному процесі, а в період домінату було трансформовано у загальний примус до забезпечення захисту. Крім того, зазначені зміни були зумовлені тим, що в когнітивному кримінальному процесі юрисдикційний орган, який вирішував справу, був нарешті наділений правом доказової ініціативи. У свою чергу, трансформацію права обвинуваченого на призначення захисника в загальний “адвокатський” примус у посткласичний період слід розглядати як прояв уніфікації правил і принципів когнітивного кримінального процесу, що посилювалася у цей період, а також як посилення процесуальних гарантій обвинуваченого.
Ключові слова:
обвинувачений, право на захист, право на захисника, римський кримінальний процес, примус до забезпечення захисту, patronusПосилання
Bablitz L., Actors and Audience in the Roman Courtroom, London–New York 2007. (Crossref)
Bablitz L., The Selection of Advocates for Repetundae Trials. The Cases of Pliny the Younger, Athenaeum 2009, vol. 97.
Banfi A., Acerrima indagio. Considerazioni sul procedimento criminale Romano nel IV sec. D.C., 2nd ed. Torino 2016.
Chmiel A., Defence Right of the Accused and the Evidence from Slave’s Testimony in the Roman
Criminal Procedure, Studia Iuridica Lublinensia 2021, vol. 30, no. 5.
Chmiel A., Reus vel suspectus? On the Status of the Accused and the Suspect in the Roman
Criminal Procedure, Studia Iuridica Lublinensia 2021, vol. 30, no. 2.
Chmiel A., Zasada kontradyktoryjności w rzymskim procesie karnym, Zeszyty Naukowe Uniwersytetu Rzeszowskiego. Seria Prawnicza. Prawo 2018, vol. 22. (Crossref)
Chmiel A., Zeznania świadków i ich wartość dowodowa w rzymskim procesie karnym, Lublin 2013 [non-published].
Crook J.A., The Legal Advocacy in the Roman World, London 1995.
Greenidge A.H.J., The Legal Procedure of Cicero’s Time, New York 1901.
Hofmański P., Kuczyńska H., Międzynarodowe prawo karne, Warszawa 2020.
Humfress C., Orthodoxy and the Courts in the Late Antiquity, Oxford 2007. (Crossref)
Kołodko P., Ustawodawstwo rzymskie w sprawach karnych. Od Ustawy XII Tablic do dyktatury Sulli, Białystok 2012.
Kubiak P., Kilka uwag na temat znajomości prawa u mówców sądowych republikańskiego Rzymu, Krakowskie Studia z Historii Państwa i Prawa 2015, vol. 8, no. 1.
Kunkel W., Quaestio, in: Kleine Schriften. Zum römischen Strafverfahren und zur römischen Verfassungsgeschichte, Weimar 1974.
Lintott A., Crawford M.H., Mattingly H.B., Lex repetundarum, in: Roman Statutes, ed. M.H. Crawford, vol. 1, London 1996.
Litewski W., Rzymski proces cywilny, Warszawa–Kraków 1988.
Litewski W., Rzymski proces karny, Kraków 2003.
Litewski W., Słownik encyklopedyczny prawa rzymskiego, Kraków 1998.
Mossakowski W., Accusator w rzymskich procesach de repetundis w okresie republiki, Toruń 1994.
Mossakowski W., „Laudatores” w procesie rzymskim, Zeszyty Prawnicze UKSW 2001, no. 1. (Crossref)
Neuhauser W., Patronus und Orator, Innsbruck 1958.
Pugliese G., Le garanzie dell’imputato nella storia del processo penale romano, Temi Romana 1969, vol. 18.
Sowiński P., Uprawnienia składające się na prawo oskarżonego do obrony. Uwagi na tle czynności oskarżonego oraz organów procesowych, Rzeszów 2012.
Vincenti U., Duo genera sunt testium. Contributo allo studio della prova testimoniale nel processo romano, Padova 1989.
Waltoś S., Hofmański P., Proces karny. Zarys systemu, Warszawa 2018.
Wiliński P., Zasada prawa do obrony, Warszawa 2006.
Zumpt A.W., Der Criminalprocess der römischen Republik, Leipzig 1871.
Maria Curie-Skłodowska University in Lublin https://orcid.org/0000-0002-8577-1183
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автор заявляє, що твір є оригінальним твором і не порушує жодних особистих або майнових прав третіх осіб, a також, що його авторські права на твір не обмежені в межах договору, підписаного з Видавцем.
Автор публікації безоплатно передає Видавцю майнові авторські майнові права на твір (статтю), поданий до публікації, без обмежень що до часу та території в таких сферах використання:
а) виготовлення, запис і збільшення за допомогою певної техніки копій, включаючи техніку друку, магнітний запис та цифрову техніку;
b) введення на ринок, позичання або надання в оренду оригіналу чи копій Твору та розповсюдження у формі відкритого доступу відповідно до змісту ліцензії Creative Commons Визнання Авторства 4.0 Міжнародна (також відомої як CC BY), доступної за адресою:
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/legalcode.pl;
c) включення Твору до складу колективного твору;
d) оприлюднення на веб-сайті журналу, публічне виконання, виставка, демонстрація, відтворення, трансляція та ретрансляція, а також надання Твору доступним для громадськості таким чином, щоб кожен міг мати доступ до них у місці та в час, вибраний ними;
e) завантаження Твору в електронній формі на електронні платформи або інше завантаження Твору в електронній формі в Інтернет чи іншу мережу.
Авторські майнові права на твір передаються безоплатно при підписанні договору.
