Droit Moral, które nie ma nic wspólnego z moralnością, czyli o autorskich prawach osobistych w systemie prawa francuskiego
Katarzyna Arciszewska
Uniwersytet im. Adama Mickiewicza w Poznaniu , ПольщаAgnieszka Wojcieszak
Uniwersytet im. Adama Mickiewicza w Poznaniu , ПольщаАнотація
Francja uchodzi za kolebkę powstania praw autorskich w kontynentalnym systemie prawnym. Już w czasach Wielkiej Rewolucji Francuskiej można odnaleźć początki koncepcji ideologicznych mających za przedmiot ochronę interesów niemajątkowych twórcy. Znaczącą rolę w zakresie kształtowania regulacji prawnych mających za przedmiot ochronę praw autorskich odegrało orzecznictwo. Konieczność rozstrzygania sporów dotyczących ochrony autorskich praw niemajątkowych przy braku podstaw normatywnych dla rozstrzygania tych sporów stała się przyczyną dla stworzenia regulacji prawnych w tym zakresie. Aktualnie normatywne źródło regulujące sposób ochrony autorskich praw niemajątkowych we Francji stanowi głównie kodeks własności intelektualnej oraz w pewnym zakresie również kodeks cywilny. Na podstawie analizy wskazanych w zdaniu poprzednim ustaw sformułować można ogólny wniosek, iż podstawę dla osobistych uprawnień autora stanowi w prawie francuskim uznanie niepodzielności osoby twórcy i jego dzieła. Ustawodawca francuski w treści przepisów kodeksu własności intelektualnej wskazuje na cechy praw autorskich oraz na narzędzia prawne służące ochronie tych praw. Szczególnej ochronie prawo francuskie poddaje prawo do zachowania integralności utworu oraz prawo do ujawnienia dzieła nad czym pochyla się autor niniejszego opracowania.
Ключові слова:
prawo autorskie, prawa niemajątkowe, własność intelektualna, dzieło, utwórПосилання
Czub K., Konstrukcja i treść podstawowych autorskich praw osobistych w systemie prawa francuskiego, „Studia Iuridica Toruniensia” 2009, t. 5.
Debois H., Le droit d’auteur en France, Paris 1978.
Fuilland F., Le droit moral de l’auteur en droit français, Lyon 2003.
Gautier P-Y., Propriété littéraire et artistique, Paris 1990.
Górnicki L., Rozwój idei praw autorskich od starożytności do II wojny światowej, Wrocław 2013.
Konach T., Autorskie prawa osobiste w ustawodawstwach Francji i Republiki Federalnej
Niemiec – analiza prawnoporównawcza, „Ruch Prawniczy, Ekonomiczny i Socjologiczny” 2014, z. 3.
Lucas A., Lucas H.-J., Propriété littéraire et artistique, Paris 1994.
Morillot A., De la personnalité du droit de copie qui appartient à un auteur vivant, Paris 1872.
Niżankowska A., Prawo do integralności utworu, Warszawa 2007.
Uniwersytet im. Adama Mickiewicza w Poznaniu
Uniwersytet im. Adama Mickiewicza w Poznaniu
Ліцензія
Автор заявляє, що твір є оригінальним твором і не порушує жодних особистих або майнових прав третіх осіб, a також, що його авторські права на твір не обмежені в межах договору, підписаного з Видавцем.
Автор публікації безоплатно передає Видавцю майнові авторські майнові права на твір (статтю), поданий до публікації, без обмежень що до часу та території в таких сферах використання:
а) виготовлення, запис і збільшення за допомогою певної техніки копій, включаючи техніку друку, магнітний запис та цифрову техніку;
b) введення на ринок, позичання або надання в оренду оригіналу чи копій Твору та розповсюдження у формі відкритого доступу відповідно до змісту ліцензії Creative Commons Визнання Авторства 4.0 Міжнародна (також відомої як CC BY), доступної за адресою:
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/legalcode.pl;
c) включення Твору до складу колективного твору;
d) оприлюднення на веб-сайті журналу, публічне виконання, виставка, демонстрація, відтворення, трансляція та ретрансляція, а також надання Твору доступним для громадськості таким чином, щоб кожен міг мати доступ до них у місці та в час, вибраний ними;
e) завантаження Твору в електронній формі на електронні платформи або інше завантаження Твору в електронній формі в Інтернет чи іншу мережу.
Авторські майнові права на твір передаються безоплатно при підписанні договору.
