Dziecko zeznaje – różne kraje, różne ujęcia
Ewelina Bachera
Uniwersytet Śląski w Katowicach , ПольщаHanna Chmielewska
Uniwersytet Śląski w Katowicach , ПольщаАнотація
Z dozą przekonania należy wskazać, iż dobro dziecko powinno być priorytetem we wszystkich ustawodawstwach. Z tego względu wszystkie państwa świata powinny zapewnić, by ich ustawodawstwo było skonstruowane w sposób, który chroni bezbronne podmioty ochrony, czyli dzieci. Stres u dziecka może być spowodowany wieloma czynnikami. Do jednych z nich zaliczyć można sytuację, w której dziecko jest świadkiem w sądzie. Niektóre dzieci dobrze sobie radzą z tą nową sytuacją, niektóre z kolei mogą odczuwać dyskomfort. Dlatego kwestia ochrony dziecka (w skład której wchodzą różne aspekty), powinna być priorytetem. Celem niniejszego artykułu jest zaprezentowanie regulacji dotyczących tych kwestii w wybranych państwach z poszczególnych kontynentów. Artykuł prezentuje ustawodawstwo takich krajów, jak: Polska, Japonia, Malezja, RPA, Kenia, Nowa Zelandia, Jamajka, Tuvalu, Stany Zjednoczone, w zakresie problematyki dotyczącej zeznań dziecka. Bez wątpienia stwierdzić należy, iż w ustawodawstwie poszczególnych krajów odnaleźć można zarówno wiele punktów zbieżnych, jak i różnic.
Ключові слова:
dobro dziecka, zeznania, uregulowania w różnych krajachПосилання
Abiad N., Mansoor F. Z., Criminal Law and the Rights of the Child in Muslim States: A Comparative and Analytical Perspective, London 2010.
Atkins B., New Zealand: the emergence of cultural diversity, [w:] E.E. Sutherland (red.), The Future of Child and Family Law: International Predictions, Cambridge 2012.
Angel W.D., The International Law of Youth Rights: Source Documents and Commentary, Dordrecht 1995.
M. Balcerzak, Prawa człowieka, [w:] M. Balcerzak, S. Sykuna (red.), Leksykon ochrony praw człowieka; 100 podstawowych pojęć, Warszawa 2010.
Boratyńska K. T., Art. 171. Tryb przesłuchiwania, prawo zadawania pytań, [w:] K. T. Boratyńska, A. Górski, A. Sakowicz, A. Ważny, Kodeks Postępowania Karnego. Komentarz, Warszawa 2014.
Detrick S., A Commentary on the United Nations Convention on the Rights of the Child, Cambridge 1999.
DuPre D’M., Sites P.J., Child Abuse Investigation Field Guide, Waltham 2015.
Freeman M., Prawa człowieka, Sic!, Warszawa 2007.
Goss M., Ławecki J., Dowód z zeznań małoletniego w świetle nowelizacji art. 185a i 185b KPK, [w:] P. Czarnecki, M. Czerwińska (red.), Katalog dowodów w postępowaniu karnym, Warszawa 2015.
Grzegorczyk T., Kodeks postępowania karnego. Tom I. Komentarz do art. 1-467, Warszawa 2014.
Hill J.R., Prosecuting Child Sexual Abuse Offenders: A Case Study of Victim, Family, Offender, Incident, and Evidentiary Characteristics, ProQuest, Ann Arbor 2008.
Kantonowicz E., Ochrona Praw Dziecka, Warszawa 1996.
Keller-Hamela M., Standardy wyposażenia i korzystania z przyjaznych pokoi przesłuchań dzieci, [w:] M. Sajkowska (red.), Przyjazne przesłuchanie dziecka, Warszawa 2007.
Kiage P., Essentials of Criminal Procedure in Kenya, Nairobi 2013.
Łącki P., Offrieda Höffego koncepcja praw człowieka, Poznań 2008.
Łopatka A., Dziecko - jego prawa człowieka, Warszawa- Poznań 2000.
Przyborowska-Klimczak A., Prawo międzynarodowe publiczne. Wybór dokumentów, Lublin 2006.
Sitarz O., Ochrona praw dziecka w polski prawie karnym na tle postanowień Konwencji o prawach dziecka, Katowice 2004.
Todres J., Analyzing the Opposition to U.S. Ratification of the U.N. Convention on the Rights of the Child, [w:] J. Todres, M.E. Wojcik, C. Revaz, The United Nations Convention on the Rights of the Child: An Analysis of Treaty Provisions and Implications of U.S. Ratification, New York 2006.
Wiśniewski K., Geneza Konwencji o Prawach Dziecka i stosunek jej norm do innych aktów prawa międzynarodowego, [w:] T. Smyczyński (red.), Konwencja o prawach dziecka; analiza i wykładnia, Poznań 1999.
Wójcik D., Rozwój psychiczny dzieci i młodzieży a prawa gwarantowane przez Konwencję o Prawach dziecka, [w:] T. Smyczyński (red.), Konwencja o prawach dziecka; analiza i wykładnia, Poznań 1999.
Uniwersytet Śląski w Katowicach
Uniwersytet Śląski w Katowicach
Ліцензія
Автор заявляє, що твір є оригінальним твором і не порушує жодних особистих або майнових прав третіх осіб, a також, що його авторські права на твір не обмежені в межах договору, підписаного з Видавцем.
Автор публікації безоплатно передає Видавцю майнові авторські майнові права на твір (статтю), поданий до публікації, без обмежень що до часу та території в таких сферах використання:
а) виготовлення, запис і збільшення за допомогою певної техніки копій, включаючи техніку друку, магнітний запис та цифрову техніку;
b) введення на ринок, позичання або надання в оренду оригіналу чи копій Твору та розповсюдження у формі відкритого доступу відповідно до змісту ліцензії Creative Commons Визнання Авторства 4.0 Міжнародна (також відомої як CC BY), доступної за адресою:
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/legalcode.pl;
c) включення Твору до складу колективного твору;
d) оприлюднення на веб-сайті журналу, публічне виконання, виставка, демонстрація, відтворення, трансляція та ретрансляція, а також надання Твору доступним для громадськості таким чином, щоб кожен міг мати доступ до них у місці та в час, вибраний ними;
e) завантаження Твору в електронній формі на електронні платформи або інше завантаження Твору в електронній формі в Інтернет чи іншу мережу.
Авторські майнові права на твір передаються безоплатно при підписанні договору.
