The Issue of the Ultra Vires Principle in Turkish Company Law: Has It Been Abolished or Just Hidden?
Анотація
The Turkish Code of Commerce (TCC) numbered 6102 contains numerous radical regulations as reforms in the Turkish company law. One of these provisions is the TCC A.125 which regulates the capacity of commercial companies to have rights and obligations. This article deals with the ultra vires principle which was transferred to the Continental European law system, including the Turkish legislation from the UK law system. The ultra vires principle had previously expired in the continental European legal system (in particular the Swiss Code of Obligations) which has inspired the TCC as a referring codification. As a result of these developments by the TCC A.125, in contrast to the ultra vires principle, commercial companies are allowed to be entitled and liable for all kinds of matters, except those which are human-specific. For this reason, companies’ legal personalities may have the capacity to have rights and obligations in matters other than their fields of operation. In other words, thanks to the TCC A.135, the ultra vires principle has been abandoned. It can be assumed that harmonization between the TCC and the EU directives has been achieved in the sense of abolishing the ultra vires principle. However, when several provisions randomly scattered in the TCC are taken into consideration, it is obviously seen that the legislator still accepts the field of operation issue as a criterion in about 20 articles. This leads to a question about the actual abolishment of the ultra vires principle. To put it briefly, the legislator’s choice in the new company law regime shows that the TCC has not abandoned the ultra vires principle completely, but it still retains its validity in a hidden way by only changing its form and scope.
Ключові слова:
Ultra vires principle, Turkish Code of Commerce, Turkish Company Law, Capacity to have rights and obligations, Commercial companiesПосилання
Bahtiyar M., Ortaklıklar Hukuku, İstanbul 2017.
Bilgili F., Demirkapı E., Şirketler Hukuku, Bursa 2013.
French D., Mayson S., Ryan C., Company Law, 2010–2011, New York 2010.
Hacımahmutoğlu S., Anonim Ortaklıkta Ultra Vires Doktrini ve Ortaklığı Bağlamaya Yetkili Organın (Yönetim Kurulunun) Yetkilerinin Sınırlandırılamaması, Ankara 2016.
Hicks A., Goo S.H., Cases and Materials on Company Law, New York 2008.
Kendigelen A., Türk Ticaret Kanunu Değişiklikler, Yenilikler ve İlk Tespitler, İstanbul 2016.
Kershaw D., Company Law in Context Text and Materials, New York 2009.
Moroğlu, E., 6102 Sayılı Türk Ticaret Kanunu, Değerlendirme ve Öneriler, İstanbul 2012.
Pulaşlı H., Şirketler Hukuku Şerhi, Cilt 1, Ankara 2014.
Sealy L., Worthington S., Sealy’s Cases and Materials in Company Law, New York 2010.
Şener O.H., Teorik ve Uygulamalı Ortaklıklar Hukuku, Ders Kitabı, Ankara 2017.
Tekinalp Ü., Sermaye Ortaklıklarının Yeni Hukuku, İstanbul 2013.
Üçışık G., Çelik A., Anonim Ortaklıklar Hukuku, Cilt 1, Ankara 2013.
Wild C., Weinstein S., Smith and Keenan’s Company Law, Essex 2011.
Yıldız B., Ultra Vires İlkesinin Kaldırılmasının Ardından İşletme Konusu Unsuru ve Ticaret Şirketlerinin İşletme Konusu Dışındaki İşlemlerinin Hukuki Niteliği, Bankave Ticaret Hukuku Dergisi 2011, vol. 27, no. 3. Yıldız Ş., Limited Şirketler Hukuku, İstanbul 2007.
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автор заявляє, що твір є оригінальним твором і не порушує жодних особистих або майнових прав третіх осіб, a також, що його авторські права на твір не обмежені в межах договору, підписаного з Видавцем.
Автор публікації безоплатно передає Видавцю майнові авторські майнові права на твір (статтю), поданий до публікації, без обмежень що до часу та території в таких сферах використання:
а) виготовлення, запис і збільшення за допомогою певної техніки копій, включаючи техніку друку, магнітний запис та цифрову техніку;
b) введення на ринок, позичання або надання в оренду оригіналу чи копій Твору та розповсюдження у формі відкритого доступу відповідно до змісту ліцензії Creative Commons Визнання Авторства 4.0 Міжнародна (також відомої як CC BY), доступної за адресою:
https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/legalcode.pl;
c) включення Твору до складу колективного твору;
d) оприлюднення на веб-сайті журналу, публічне виконання, виставка, демонстрація, відтворення, трансляція та ретрансляція, а також надання Твору доступним для громадськості таким чином, щоб кожен міг мати доступ до них у місці та в час, вибраний ними;
e) завантаження Твору в електронній формі на електронні платформи або інше завантаження Твору в електронній формі в Інтернет чи іншу мережу.
Авторські майнові права на твір передаються безоплатно при підписанні договору.
